Режисерка фільму «Залізна сотня» Юлія Гонтарук поділилась враженнями від участі у цьогорічній «Монтажній лабораторії»

Учасники цьогорічної «Монтажної лабораторії» діляться своїми відгуками та відповідають на наші запитання.

Режисерка Юлія Гонтарук стала першою учасницею з документальним проєктом за всі роки існування лабораторії. Над своїм фільмом вона працює з 2015-го року.  

— Які інноваційні пропозиції з монтажу вніс Бенджамін і чи допомогло це тобі прискорити роботу над фінальною версією фільму?

— Матеріалу дуже багато, близько 400 знімальних днів. Коли я показала лінію лише одного героя, а це десь 72 години, Бенджамін зітхнув і сказав: «Нот ізі» (нелегко — прим.). Ми розсміялися з Ромою і сказали: клас, дякуємо, гарний воркшоп, ви нам дуже допомогли в усвідомленні, що нам нелегко! (сміється — прим.) Ми потім довго згадували цей жарт.

Найважливіше, що зробив Бенджамін, — це те, що він мене почув. І те, що я не могла виразити в монтажі, він відчув і почав направляти. Це було так круто, ніби не треба було нічого пояснювати: усе було зрозуміло між рядків. Він чуттєва людина і відчуває кіно. Те, що він порадив і про що я не думала, — це створити перший блок «Війна». Точніше на попередньому воркшопі мені сказали: « У жодному разі не починайте фільм із війни: ваш фільм про сьогодення». Усі варіанти монтажу, які були до того, я намагалася війну розкидати по всьому фільму, створивши флешбеки. У цьому випадку Бенджамін порадив зробити окремий блок на початку й піти певною мірою в хронологічному порядку.

Ми, на жаль, не встигли розібрати лінії двох інших героїв. Нам не вистачило 2-х днів із ним, але навіть той погляд і ті акценти допоможуть нам у створенні фільму.

А ще погляд з боку на твій матеріал — це так важливо на етапі монтажу. Тому я вдячна вам, що ви нас познайомили.

— Наскільки така лабораторія є ефективною для документального кіно? Адже ти перша документалістка серед учасників лабораторії.

— Будь-яка лабораторія важлива для фільму, який створюють.  

Я рада, що цього року «Монтажну лабораторію» відкрили для документального кіно. Якщо говорити про методику роботи з документальним проєктом, то, звісно, однієї сесії замало. Я би розділила на 3 етапи. Ось, наприклад, зараз у нас був перший етап. Ми отримали поради від Бенджаміна, і нам необхідний час, щоб створити той варіант, який він запропонував. Потім, змонтувавши, разом подивитися. Якщо не підходить, переробити. Бо в цілому монтаж так працює: є ідея, вона здається вдалою, але поки не створиш її на лінійці, це може бути просто гарна теорія. Зрозуміти, працює вона чи ні, можна лише змонтувавиши. Тому я би зробила проміжок між сесіями в 2–3 місяці. Потім другий етап. Це робота зі створеним равкатом (першим варіантом монтажу — прим.) й останній етап — допрацювання до файналкату (фінального варіанту монтажу — прим.).

У документальному кіно багато матеріалу, тому змонтувати за 2 дні, щоб показати, не вийде. У доці потрібно більше часу й глибше занурення. Із матеріалу мого проєкту можна зробити 10 різних фільмів. Також був корисний кол із сейлз-агентом. Ми теж почули його фідбек і поради.  

— Що для тебе на лабораторії стало найважливішим?

— Напевно, отримати фідбек від Бенджаміна, почути, що матеріал сильний. І, незважаючи на те, що проєкт довго робиться, люди кажуть, що він важливий і що ти створюєш дійсно кіно.


«Монтажну лабораторію в Україні» проводили First Cut lab. Вона відбулася за підтримки Українського культурного фонду. Асоціація кіноіндустрії України є партнером.

Про нас

Асоціація кіноіндустрії України – фахова неприбуткова громадська спілка, що представляє інтереси галузі виробництва аудіовізуального контенту України.

Останні новини

Слідкуй у facebook